Причини та лікування пальцевих тендовагінітів


Причини та лікування пальцевих тендовагінітів

Це запалення сухожилкової піхви пальцевих згиначів в ділянці путового суглоба. Є серозний, серозно-фіброзний, фіброзний, гнійний, інфекційний тендовагініт. Гострий хронічний. Причини: механічні пошкодження, розтягнення і надриви сухожилків, важка робота по нерівному грунті, при інфікуванні рани прилеглих тканин: флегмона, абсцес, гнійний бурсит і артрит, може і гематогенним і лімфогенним шляхом. Лікування: асептичний гострий тендовагініт: спочатку холод і тиснучі повязки, а потім тепловологі укутування, компреси камфорним або етиловим спиртами, масажи з іхтіоловою маззю, гарячі ванни, парафінові аплікації, світлолікування. Хронічний: іонофорез. Гнійний: оперативне лік, розкривають піхву в найнижчій ділянці, видаляють мертві тканини, можна контрапертуру, промивають антисепт, припудрюють порошком антибіотику, накладають повязку. В порожнину можна ввести мазь вишневського.

  1. Патології камерної рідини ока. Етіологія та лікування.

  • Помутніння камерної вологи: при запаленні внутрішніх оболонок ока внаслідок виділення ексудату. Серозний ексудат мало порушує прозорість рідини, геморагічний: мутніє, гнійний: стає біло-жовтим. Збільшується глибина передньої камери.

  • Крововиливи в передню камеру: при мех пошкодженнях, запаленні ока, інф анемії, петехіальній гарячці. Око здається червоним, зіниці не видно. Кров може розсмоктуватися чи організовуватися. У другому випадку відкладається фібрин, що веде до передньої синехії та деформації зіниці.

  • Сторонні тіла: тверді опускаються вниз, дрібні осколки можуть проникати в райдужку чи кришталик і фіксуються; вони викликають подальші запалення судинного тракту, та інших середовищ ока, панофтальміт з атрофією очного яблука.

  • Гельмінти в передній камері

Лік: гнійний ексудат видаляють шприцем через рогівку і вводять пеніцилін-новокаїновий розчин, серозний самостійно розсмоктується, при крововиливах спочатку холод, потім тепло. Для розкриття фонтанових щілин звужують зіницю розчином пілокарпіну 1-2%, на 2-3 день проколюють рогівку і відсмоктують кров, вводять протеолітичні ферменти з антиб і новок. Сторонні тіла і гельмінт видаляють операт.

Варіант 21

  1. Етіологія хвороб рогівки та лікування їх.

  • Рани рогівки: натикання на гострі предмети, удари, подряпини кігтями. Є поверхневі, глибокі, проникні, ускладнеені, неускладнені. Лік: При поверхн: промивають, використовують антисепт мазі. Глибокі рани: знеболюємо 1% дикаїном, очищаємо і зашиваємо атравматичними голками і найтоншими синтет нитками, прикриваємо рану очною синтет плівкою з антиб. Для стим регенерат процесів робимо ретробульбарну блокаду і тканинну терапію. Для попередження синехій можна розширити зіницю атропіном.

  • Кератит: мех, біо, фіз, хім подразники, вторинні при інф та інв хв. При асептичному: промив конюнктивальний мішок антисептиком, проводять ретробульбарну блокаду, місцево застосовуємо вяжучі (цинк сульфат 2%, протаргол), темне приміщення, антибіотикові краплі/мазі. Хронічні: 5% мазь йодиду калію, тканинна/лактотерапія, іонофорез (загострює процес и розсмокт ексудат). При глибокому асептичному: додають до лікування краплі атропіну. При поверхневому гнійному: блокада, промив мішка антисептиками, очні мазі. При абсцесі: компрес 3% борної кислоти – для дозрівання і обмеження, далі або сам прорветься, або місцеве знебол дикаїном і скальпелем. Потім блокади і очні плівки з антибіотиками.

  • Ксероз – висихання, Кератомаляція – розмякшення та розпад рогівки. Причини: гіпо і авітаміноз віт А, інтоксикація, порушення функції слізних і слизоваих залоз, незмикання ока. Лік: усунення причини, антибіотики, при кератомаляції прогноз несприятливий.

  • Кератоконюнктивіт: при хламідіозах, рикетсіозах, гельмінтах. Лік: при телязіозі: конюнктив мішок промивають розчином люголю, при рикетсіях і хламідіях підвищують резистентність організму +дибіоміцинова суспензія на тривітаміні. Темне приміщення, очні плівки з антиб (ефективно з тетрацікліном+новокаїн), блокади. ультразвук, прискорює очищення виразок та епітелізацію.

  1. Класифікація кульгавостей.

Це один із симптомів хвороб кінцівок. Залежно від лоаклізації: кульг опірної кінцівки, висячої, змішана. Та специфічні: шпатова, переміжна, абдукція, аддукція.

  • Кульгавість опірної кінцівки. Як больова реакція при опорі. При захворюваннях копит, переломах, розривах сухожилків, паралічі мязів, що розправляють кінцівку. У такому випадку тварина прагне швидше поставити здорову кінцівку, щоб не опиратися на хвору. Тим самим укорочується кров, тому що здорова завжди ставиться майже на лінії з хворою.

  • Кульгавість висячої кінцівки: при ураженні мязів, сухожилків, що беруть участь у її виносі. Вона повільно переміщується і недостатньо піднімається над землею. Не доносячи кінцівку тварина ставить її біля опертої здорової, спостерігається вкорочення переднього відрізка кроку.

  • Змішана: порушення в обох фазах: опори і виносу. Спостерігається при захворюваннях проксимальних суглобів кінцівок (плечового, кульшового), міжгорбкової бурси, двоголового мяза плеча.

  • Шпатова: поривчасте згинання суглоба і повільне неритмічне опускання (півняча хода). При хр безексудативних артритичних процесах.

  • Переміжна: порушення функції кінцівки під час швидких алюрів. Характерна для тромбозу і емболії освновних артеріальних стовпів.

  • Абдукція (відведення) при ураженні латеральних зв'язок суглоба, зовн частини копита, заосного і дельтопод мязів.

  • Аддукція (приведення до тулуба) ураж внутрішнього боку кінцівки: медіальних бокових зв'язок суглобів, підлопаткового і великого круглого.

 
Оригинал текста доступен для загрузки на странице содержания