Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Финансы. Экономика arrow Банковский менеджмент arrow
ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ З ВЕКСЕЛЯМИ

Для ремітента володіння векселем передбачає кілька можливостей:

  • 1) він може зберігати вексель у власному сейфі або в банку і при настанні строку платежу подати його трасату для оплати;
  • 2) векселедержатель може отримати банківський кредит, переврахувавши вексель у банку до настання строку його погашення або надавши вексель банку в заставу;
  • 3) власник векселя може розплатитись ним зі своїм контрагентом. Для прикладу, підприємство «Гроно» замовило фірмі «Хім-
    агро» партію мінеральних добрив на суму 10 тис. грн. За умовою угоди 3 тис. грн сплачуються негайно банківським переказом на рахунок постачальника1, а 7 тис. грн останній погоджується отри­мати через два місяці, приймаючи від замовника вексель, акцептований Торговим домом «Комета». Для перевідступлення прав за векселем його тримач (індосант) учинює на звороті векселя або приєднаному до нього аркуші передавальний напис —індосамент (від італ. in dosso — на хребті, в даному випадку — на звороті) на користь індосата і підписує його:«Замість нас заплатіть фірмі «Хімагро». Сільськогосподарське підприємство «Гроно» (5). Підпис на індосаменті повинен бути виконаним власноручно, тоді як інші його частини можуть наноситись механічними засобами.

Індосамент має бути простим і нічим не зумовленим. Частковий індосамент є недійсним. Допускається застосування бланкового індосаменту, в якому не зазначено назви нового власника векселя, а наявний лише підпис індосанта:Сільськогосподарське підприємство «Гроно». В останньому випадку векселедержатель може заповнити бланк на своє ім’я або на ім’я третьої особи, індосувати вексель як через бланк, так і за допомогою імен­ного індосаменту, просто передати вексель третій особі.

Індосованим може бути не лише переказний, а й простий вексель.

Векселедавець та будь-який векселедержатель може не допустити обертання векселя, вчинивши на ньому напис «не наказу» або «лише» тощо. Такий вексель називається іменним. Його також можна перевідступати, але шляхом не індосаменту, а цесії. Між правами ж індосата та цесіонарія (особи, що отримує права за цесією) існує принципова відмінність. Важливою особливістю вексельного права є наявність солідарної відповідальності кожної з осіб, котрі поставили свої підписи на векселі. Як наслідок перед векселедержателем несе відповідальність не лише акцептант — як у випадку цесії, — а й усі векселедержателі та гаранти. Цесіонарій також втрачає можливість скористатись самостійним і безумовним характером вексельного зобов’язання, яку зберігає індосат.

Останнім елементом схеми обігу переказного векселя є процедура його погашення. Останній векселедержатель (фірма «Хімагро») повинен подати вексель до сплати в день, коли він має бути оплачений, або в один із двох наступних робочих днів (за згодою сторін строк платежу може бути пролонговано, а угода оформляється новим векселем з аналогічними умовами, в якій черговість індосантів повинна бути збережена). Дострокова оплата векселя можлива лише за згодою платника. Боржник, він же презентат (Торговий дім «Комета»), за допомогою індосаменту чи неперервного ланцюга індосаментів дізнається про нового власника векселя, впевнюється в тому, що презентант векселя (особа, яка подає вексель до платежу чи до акцепту) і векселедержатель є однією особою та сплачує останньому вексельну суму в грошовій формі з учиненням на звороті векселя розписки про здійснення платежу. Оплата векселя може провадитись готівкою, чеком або переказом на банківський рахунок. З моменту оплати векселя особа, що здійснила платіж, вважається вільною від зобов’язання.

Якщо боржник запропонує виплатити лише частину вексельної суми, то векселедержатель не має права відмовитись від такої пропозиції. У цьому разі у тексті векселя червоним кольором робиться помітка залишкової суми боргу.

У разі відмови або неспроможності боржника оплатити вексельну суму, використовуючи принцип солідарної відповідальності за векселем, векселедержатель може подати позов до всіх індосантів, гарантів та трасанта без урахування черговості підписів на векселі. Відповідно, коли вексель оплачується одним із індосантів, особа яка оплатила вексель, може подати позов до інших індосантів та трасанта, проте трасант не має права вимагати оплати від індосантів. Однак поданню позову проти солідарно відповідальних осіб має передувати процедура протесту векселя з боку векселедержателя. За умови відсутності протесту, несвоєчасного його подання, недотримання при здійсненні протесту необхідних правових норм, векселедержатель втрачає право на висунення позову до трасанта та індосантів.

Процедура протесту полягає в офіційному засвідченні факту відхилення від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і настання певних правових наслідків. Векселедержатель протягом двох робочих днів після строку платежу за векселем подає вексель нотаріусу за місцезнаходженням платника (або третьої особи, якій доручено здійснити оплату векселя). У той самий день нотаріус висуває вимогу платежу (акцепту) боржнику. Якщо до 12 год. наступного дня платник виплачує суму боргу (акцептує вексель), то нотаріус повертає йому вексель без учинення протесту. Якщо ж у вказаний термін платіж (акцепт) не надходить, нотаріус опротестовує вексель внесенням у текст векселя помітки про неплатіж (неакцепт), спеціальний реєстр та складанням Акта про протест векселя. Серед обов’язкових даних акта про протест:

  • дані про особу, проти якої висувається протест (протестат);

  • вказівка на безуспішну пропозицію оплатити (акцептувати) вексель;

  • місце і дата подання протесту;

  • підпис посадової особи, що вчинює протест;

  • печатка установи, яка вчинює протест.

Акт разом з векселем вручається векселедержателю, який оплачує витрати на здійснення протесту, що включають державне мито, спеціальний збір за здійснення нотаріальних дій, канцелярські, поштові, транспортні витрати тощо.

У випадку, коли боржник не виявить бажання зустрічатись з нотаріусом, не допустить його до себе в кабінет чи квартиру або коли місцезнаходження платника не відоме, а також проти неіснуючих, фіктивних фірм здійснюється символічний протест.

Після здійснення протесту протягом чотирьох днів векселедержатель повинен повідомити свого індосанта та векселедавця про неплатіж (неакцепт), а ті, у свою чергу, протягом двох днів з моменту отримання повідомлення інформують про це свого індосанта аж до закінчення ланцюжка написантів векселя. Ця процедура називається нотифікацією. Вона дає змогу швидко повідомити всіх зобов’язаних за векселем осіб і сприяє якнайшвидшому погашенню векселя. Оскільки неоплата векселя негативно впливає на репутацію фірми, а плата за вчинення протесту покладається на осіб, що сплачують опротестований вексель, часто попередній векселедержатель чи трасант добровільно оплачують вексель, виключаючи вплив судових органів і уникаючи додаткових витрат. Уникнути витрат на протест векселя можна і шляхом учинення на ньому напису «оборот без витрат», «без протесту». У такому разі векселедержатель має право вимоги до суб’єкта, що здійснив такий напис, і без процедури протесту. Якщо цим суб’єктом є трасант, то такий напис робить непотрібним протест щодо всіх зобов’язаних за векселем осіб. У сукупності розмір зворотної вимоги векселедержателя включає таке:

  • 1. Несплачену вексельну суму разом з процентами, якщо вони передбачалися.
  • 2. Проценти з дня закінчення строку векселя. Уніфікованим законом про переказний і простий векселі установлено процентну ставку в розмірі 6 % річних, яка, втім, за рішенням національного законодавства може бути змінена.
  • 3. Витрати, пов’язані з протестом.

Існують строки давності щодо вимог за векселем. Зокрема, стосовно акцептанта строк давності претензій становить три роки, до індосантів та особи, що виставила вексель, — один рік. У випадку, коли вексель було оплачено одним із індосантів, строк давності його вимог до інших солідарно відповідальних осіб становить шість місяців.

У сучасній ринковій економіці вексель відіграє помітну роль у господарській практиці та у діяльності комерційних банків. Вексельні операції комерційних банків в Україні регулюються Положенням «Про операції банків з векселями», затвердженим Постановою Правління Національного банку України 25 травня 1999 р. Цим документом визначено, що комерційні банки у сфері вексельного обігу можуть здійснювати кредитні, торговельні, гарантійні, розрахункові, комісійні та довірчі операції. Крім цього, окремі банки України виступають також у ролі емітентів векселів (рис. 5.4).

Кредитними вважаються вексельні операції, котрі супроводжуються наданням або залученням грошових коштів проти векселів чи під забезпечення векселями. Кредитні операції банків з векселями можуть бути активними — врахування векселів, надання кредитів під заставу векселів або пасивними — переврахування придбаних векселів, одержання кредитів під заставу векселів.

Торговельними є операції з купівлі або продажу векселів за ціною, що встановлюється у відсотках до суми векселя. До активних торговельних операцій належить придбання векселів, а до пасивних — продаж придбаних векселів.

Гарантійні операції супроводжуються взяттям банком на себе зобов’язань платежу за векселями з умовою оплатити векселі при настанні певних обставин і в обумовлений строк. До гарантійних належать операції з авалювання та надання гарантій на забезпечення оплати векселів (наприклад, при розрахунках з допомогою документарного акредитиву).

Розрахункові операції поділяються на операції з оформлення заборгованості векселями (акцептування переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку; видача простих векселів банком кредиторові банку; видача банком переказних векселів на боржника банку; видача банку простих векселів боржни­ком банку) та на операції з розрахунків із використанням векселів (вексельний платіж банку кредиторові; вексельний платіж боржника банку).

Виконання комісійних та довірчих операцій пов’язано з інкасуванням векселів; оплатою векселів, у яких банк є особливим платником (доміциліатом); зберіганням векселів (оригіналів, копій і примірників); купівлею-продажем, а також обміном векселів за дорученням клієнтів.

Операції банків із векселями

Рис. 5.4. Операції банків із векселями

Угоди про кредитні, торговельні та гарантійні операції, а також інкасування векселів і зберігання, купівлю, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів (інших банків) мають бути укладені в письмовій формі з урахуванням вимог чинного законодавства. Розрахункові операції можуть здійснюватись без угод (договорів) на підставі первинних документів (реєстрів, актів тощо).

Окрім зазначених у Положенні «Про операції банків з векселями», банки можуть також здійснювати й емісійні операції у сфері вексельного обігу. Зокрема, як і інші суб’єкти господарської діяльності, банки використовують векселі для оформлення своїх господарських боргів, а також для переоформлення власної фінансової заборгованості.

До прийняття Закону України «Про обіг векселів в Україні» вітчизняні банки емітували векселі з метою залучення ресурсів, кредитування клієнтів, організації системи розрахунків між підприємствами. Унаслідок цих операцій виникав специфічний продукт, який було заведено називати банківським векселем. Нині ж, відповідно до чинного законодавства подібні інструменти як такі, що не мають товарного підґрунтя, випускати заборонено.

Організаційне забезпечення проведення операцій з векселями визначається банком. У банках, які активно використовують векселі, як правило, створюються спеціалізовані структурні підрозділи, до основних функцій яких належать: координування здійснення установами банку операцій з векселями; контроль за дотриманням вимог законодавчих та нормативних актів; здійснення юридичної та фінансової експертиз векселів, що подаються в банк; накопичення, оброблення і зберігання інформації про фінансовий стан зобов’язаних осіб за векселями, що належать банку на праві власності або перебувають у заставі; контроль за строками здійснення відповідних дій за векселями (платіж, акцепт тощо); складання, видача й акцептація банком простих і переказних векселів.

 
Оригинал текста доступен для загрузки на странице содержания
< Пред   СОДЕРЖАНИЕ СКАЧАТЬ   След >
 

СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ З ВЕКСЕЛЯМИ