Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Финансы. Экономика arrow Банковский менеджмент arrow
ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ З ВЕКСЕЛЯМИ

Розглянемо обов’язкові реквізити векселя:

  • 1. Вексельна мітка, тобто найменування «вексель», включене у текст документа на мові, якою складено вексель. З метою утруднення перетворення невексельного зобов’язання у вексель слово «вексель» зазначається двічі: у лівому верхньому куті і в тексті документа, наприклад словами «заплатіть проти цього векселя…», «платіть за цим переказним векселем…»).
  • 2. Простий і нічим не зумовлений наказ (для переказного векселя) або зобов’язання (для простого векселя) сплатити певну суму.
    У векселі має бути зазначена конкретна точна сума (не допускається заповнення типу «приблизно три тисячі гривень» чи «шість-сім тисяч євро»).

Таблиця 5.1

Обов’язкові реквізити переказного і простого векселівзгідно з Женевською вексельною конвенцією 1930 р.

Реквізити переказного векселя

Реквізити простого векселя

1. Найменування «Вексель»

1. Найменування «Вексель»

2. Простий і нічим не зумовленийнаказ сплатити певну суму

2. Просте і нічим не обумовлене зобов’язання сплатити певну суму

3. Найменування платника

4. Зазначення строку платежу

3. Зазначення строку платежу

5. Зазначення місця платежу

4. Зазначення місця платежу

6. Найменування того, кому або за наказом кого має бути здійснений платіж

5. Найменування того, кому або за наказом кого має бути здійснений платіж

7. Дата і місце складання векселя

6. Дата і місце складання векселя

8. Підпис векселедавця

7. Підпис векселедавця

Якщо вексельна сума позначена словами і цифрами, то у разі розбіжності між цими позначеннями вексельною сумою вважається цифра, позначена прописом. Якщо ж у переказному векселі сума позначена кілька разів — або прописом, або цифрами — то у випадку розбіжності між цими позначеннями вексельною сумою вважається лише менша сума.

У переказному векселі, який підлягає оплаті за поданням або у такий-то строк від подання, векселедавець може обумовити, що на вексельну суму нараховуватимуться проценти. У будь-якому іншому випадку така умова вважається ненаписаною. Процентна ставка має бути вказана у векселі. За відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною. Відсотки нараховуються з дня складання переказного векселя, якщо не вказана інша дата.

  • 3. Найменування платника. У тексті векселя зазначаються реквізити юридичної особи або прізвище фізичної особи, а також їхні адреси. Допускається присутність у векселі назв кількох платників (як і кількох векселеотримувачів), однак позначення вексельної суми має бути єдиним.
  • 4. Зазначення строку платежу. Існує кілька варіантів вираження строку платежу за векселем (строку векселя):
  • на визначений день, місяць, рік. Наприклад — «21 січня 1997 р.». Якщо конкретне число місяця не зазначено, то строк платежу настає в останній день цього місяця. Якщо строк векселя

Р ис. 5.1. Переказний вексель та його реквізити

Р ис. 5.2. Простий вексель та його реквізити припадає на неробочий день, то платіж за векселем має бути здійснений у перший наступний за ним робочий день;

  • через певний термін після дати складення, наприклад «через два місяці». Можливі позначення типу «на початку травня», «в середині червня», «наприкінці грудня», що означає, відповідно, перше, п’ятнадцяте й останнє числа місяця;

  • за поданням. День подання векселя до оплати і буде строком векселя, причому вексель має бути поданим до оплати протягом року від дати складання;

  • через певний термін після подання векселя. Відлік строку платежу починається з дня подання векселя. Як і в попередньому випадку, максимальним терміном погашення векселя є один рік з дати його складання.

5. Зазначення місця платежу. Місце оплати векселя може бути за місцем перебування чи проживання платника або ж не збігатись з ним. Позначається назва населеного пункту, в якому має проводитись оплата векселя. Закон не передбачає детальних вимог щодо місця платежу, проте деталізація дає змогу уникнути можливих непорозумінь. Наприклад, визначення місцем платежу м. Ямпіль може призвести до того, що вексель буде презентовано у Вінницькій обл., а платник готуватись до оплати у Сумській обл. Для полегшення процедури оплати дозволяється також зазначати назву юридичної особи, де буде здійснено платіж, наприклад приміщення біржі, банківської установи тощо.

Місце платежу, позначене у векселі, є єдиним для усієї вексельної суми, тобто написи типу «заплатіть 1 000 грн у Каневі і 2 500 грн у Черкасах» роблять вексель недійсним.

  • 6. Найменування того, кому або за наказом кого повинен бути здійснений платіж. Зазначається повна або ж скорочена назва організації, прізвище та ім’я фізичної особи, які є першим векселеотримувачем. При цьому помилки у назві першого векселеотримувача (наприклад, Нагорняк замість Нагірняк, «Ай Пі» замість «Ай Пе») не позбавляють вексель сили, хоч і створюють певні труднощі для останнього власника векселя. Переказний вексель може бути виданий за наказом самого векселедавця, на самого векселедавця, а також за рахунок третьої особи.
  • 7. Дата і місце складання векселя. Вексельна дата зазначається один раз у вигляді числа місяця та року поруч із зазначенням місця складання векселя, а позначення на зразок «на Івана Купала», «в третій понеділок серпня» роблять вексель недійсним. Наявність датування векселя дає змогу визначити строк платежу та наявність у векселедавця дієздатності на момент складання векселя. Невідповідність фактичної вексельної дати з датою, зазначеною у векселі, не позначається на силі векселя.

Місце складання векселя позначається у вигляді конкретної географічної назви, однак фактичне місце може і не збігатися з місцем, указаним у векселі. Важливість даного реквізиту полягає у наявності правила, за яким у разі неточності позначення місця платежу останнім вважається район місця складання векселя.

8. Підпис того, хто видає документ. Підписом особа підтверджує, що текст векселя відповідає її волі, тому без такого підпису вексель не має сили. Підпис вчинюється рукописним способом і власноручно (механічне відтворення підпису не допускається) фізичною особою; керівником і головним бухгалтером підприємства — юридичної особи з відбитком печатки (при цьому назва підприємства може бути продубльована штемпелем).

Підпис на векселі може бути вчинений і не особою, яка видає документ, а уповноваженою особою. Уповноважена особа повин­на вписати у вексель ім’я і прізвище особи, від якої видається цей вексель, і завірити свій підпис. На векселі проставляється напис «за довіреністю», «як уповноважений» тощо, без чого відповідаль­ність за векселем нестиме уповноважена особа.

Наявність зазначених реквізитів є обов’язковою для того, щоб документ мав силу векселя. У Женевській вексельній конвенції зроблено лише три винятки:

  • коли у тексті векселя не вказано вексельний строк, вексель вважається таким, що підлягає оплаті за поданням;

  • за відсутності особливого позначення місце, зазначене поруч з найменуванням платника, вважається місцем платежу, а також місцем проживання платника;

  • вексель, у якому не вказано місце його складання, вважається виписаним у місці, вказаному поруч з назвою векселедавця.

Вексельний текст може містити і низку інших елементів, однак їх наявність чи відсутність не позначається на силі векселя, хоч і може утруднити його обіг.

Уніфікований закон залишає у компетенції національного законодавства відображення специфічних аспектів вексельного обігу у тій чи іншій країні. Особливості обігу векселів в Україні визначає Закон «Про обіг векселів в Україні». У ньому, зокрема, визначено:

  • Векселі складаються у документарній формі на спеціальних бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

  • Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, ін­ших зобов’язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

  • Зобов’язуватися та набути права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи (щодо останніх Закон набирає чинності з 01.01.2002 р.).

  • Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Зокрема, на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов’язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням веселів обов’язково відображається у відповідному договорі.

  • Векселедавець зобов’язаний вести реєстр виданих векселів.

  • Зміни до тексту векселя можуть вноситися з ініціативи його держателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням. Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів «відповідно до змін» із зазначенням дати внесення змін та підписанням згідно з вимогами цього Закону. У разі зміни строку платежу за переказним векселем держатель векселя повинен отримати згоду (акцепт) трасата на оплату векселя відповідно до нового строку. Якщо акцепт уже було здійснено раніше, держатель векселя повинен одержати додаткову згоду акцептанта відповідно до нового строку. Якщо держатель векселя, який погодився на внесення змін до тексту векселя, бажає зберегти відповідальність попередніх індосантів, він повинен одержати їх згоду. У противному разі попередні індосанти несуть відповідальність таку, як і до внесення змін.

  • Платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

  • Сума векселя, виражена в іноземній валюті, на території України може бути сплачена в національній валюті України за курсом НБУ на день настання строку платежу чи в іноземній валюті з додержанням вимог валютного законодавства України. Це положення застосовується і в тому разі, коли векселедавцем (трасантом) обумовлено, що платіж здійснюється у визначеній у векселі валюті.

Незважаючи на практично ідентичність реквізитів простого та переказного векселів, порядок їх обігу має відмінності.

Простий вексель слугує для оформлення відносин боргу за реалізовані в кредит товари (надані послуги), видані грошові кошти. У складанні простого векселя беруть участь дві особи: боржник і кредитор. Боржник (векселедавець) виписує вексель, в якому зобов’язується виплатити суму боргу у зазначений термін, підписує його і передає своєму кредитору (векселедержателю).

Коли простий вексель є свідоцтвом боргу, що також дає його власнику можливість достроково вилучити капітал, переказний вексель(тратта) призначений для переміщення коштів від однієї особи до іншої. Як правило, в складанні переказного векселя беруть участь три суб’єкти:

  • кредитор (трасант, векселедавець) — особа, яка виставляє вексель з наказом здійснити платіж;

  • боржник (трасат, платник) — особа, яка отримує наказ заплатити;

  • ремітент (векселедержатель, перший покупець векселя) особа, на користь якої видано вексель.

Рис. 5.3 ілюструє обіг переказного векселя. Наприклад, сільськогосподарське підприємство «Гроно» поставило партію молока маслозаводу «Маска» на суму 7 тис. грн з умовою оплати через два місяці (1). Згідно з попередньою угодою маслозавод зобов’я­зався реалізувати вершкове масло на таку саму суму Торговому дому «Комета», погодившись надати своєму контрагенту комерційний кредит строком на два місяці. У даному прикладі маслозавод (трасант) виписує переказний вексель (тратту) і разом з партією масла направляє його торговому дому (трасату) для акцептування (2).

Акцепт (від accipere (лат.) — приймаю) означає згоду платника оплатити вексель, прийняття ним зобов’язань за векселем. Він учиняється написом «акцептовано», «заплачу» тощо та підписом боржника в лівому боці лицьового боку векселя, після чого акцептант стає основною зобов’язаною за векселем особою. Слід наголосити, що попри виняткове значення акцепту даний реквізит не належить до переліку обов’язкових. Це означає, що вексель може функціонувати і без акцепту, наприклад, коли векселедержатель упевнений у платоспроможності і порядності трасата. Проте в такому разі для реалізації своїх вимог векселедержатель не зможе скористатись силою вексельного права.

Хоч звичайно вексель подається до акцепту після його заповнення, строк подання може продовжуватись аж до настання строку оплати і навіть після нього. Акцептант має право здійснити частковий акцепт, тобто погодитись не на всю вексельну суму, і тоді на залишок коштів вексель вважатиметься неакцептованим.

Обіг переказного векселя з трьома учасниками

Рис. 5.3. Обіг переказного векселя з трьома учасниками1

Припустимо, що у нашому прикладі Торговий дім «Комета» акцептував виставлений на нього вексель на повну суму і став акцептантом. Після цього він пересилає вексель назад маслозаводу (3), який передає його підприємству «Гроно» (ремітенту) як покриття своєї кредиторської заборгованості (4).

 
Оригинал текста доступен для загрузки на странице содержания
< Пред   СОДЕРЖАНИЕ СКАЧАТЬ   След >
 

СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ З ВЕКСЕЛЯМИ